Тростянецька гімназія Тростянецької селищної ради Вінницької області

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСКРІЗНОГО ПРОЦЕСУ ВИХОВАННЯ В ЗАКЛАДІ

Концепцією Нової української школи передбачено зміст освіти, заснований на формуванні компетентностей, необхідних для успішної самореалізації в суспільстві.

Реалізація мети освіти має ґрунтуватися натаких ціннісних орієнтирах:

· визнання унікальності й талановитості кожної особистості та заборона будь-яких форм дискримінації;

· розвиток вільної особистості через підтримку самостійності, підприємливості й ініціативності, розвиток критичного мислення та впевненості в собі;

· формування здорового способу життя і створення умов для гармонійного фізичного та психоемоційного розвитку дитини;

· забезпечення добробуту й безпеки завдяки створенню атмосфери довіри, взаємоповаги і взаємодопомоги у шкільному освітньому середовищі; заклад освіти має бути безпечним місцем, де запобігають насильству й булінгу (цькуванню), надають потрібну допомогу;

· утвердження людської гідності та доброчесності, зокрема академічної, через виховання чесності, відваги, наполегливості, милосердя, доброти, справедливості, поваги до прав людини;

· плекання любові до рідного краю, української культури, дбайливе ставлення до довкілля;

· формування активної громадянської позиції, відповідального ставлення до Української держави, історії українського народу, державної мови.

У Законі України «Про освіту» мету освіти визначено як всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору. Власне ідея Нової української школи передбачає серед засадничих стовпів освіти майбутнього, а, значить, і України майбутнього, саме виховання, що ґрунтується на цінностях. Компетентнісний підхід передбачає не лише необхідність набуття потрібних для реалізації у професійному житті вмінь та навичок разом з опануванням важливих знань. Обмежуючись лише цією ціллю, ми ризикуємо одного дня виховати покоління фахових маніпуляторів та шахраїв, що не лише суперечить меті освіти, але безумовно веде народ до прірви. Відтак саме цінності є фундаментом освіти та умовою формування людини та суспільства, які у своїй як професійній, так і повсякденній діяльності зважують морально-етичний та публічний інтереси. “ Зараз ініціативу можна проявляти вільно, але має бути готовність узяти на себе відповідальність. Не треба вказувати молоді, що робити, вона розбереться сама. Важним є виховати в ній правильні цінності і дати правильні орієнтири.

Неможливо уявити вчителя, батька чи матері дитини, які б могли якісно передати ціннісну життєву філософію дітям, самі не сповідуючи її, не будучи наставниками. Адже цінність формується щодня, а не згідно з розкладом навчальних занять. І кожна людина, а дитина і поготів, довіряє не тому, що чує, а тому, що бачить. Культивування цінності не припиняється з отриманням здобувачем освіти атестату чи диплому. Цей процес постійний, що залежить від рівня духовного та інтелектуального розвитку людини, її вольових якостей та бажання пізнавати дійсність. Процес розвитку критичного мислення у суспільстві, на відміну від догматичного, яке нав’язувалося впродовж багатьох десятиліть, не може не бути болючим, адже він передбачає чітке усвідомлення власної небездоганності, готовності змінюватися самому й відчувати необхідність позитивного впливу на інших. Саме тому для того, щоб ідея виховання на цінностях була реально, а не декларативно, втілена у життя, всі учасники освітнього процесу (здобувачі освіти, їхні батьки, вчителі, викладачі, керівництво закладів освіти тощо) незалежно від віку, знань, досвіду чи соціального стану мають відчувати необхідність самокритично оцінювати себе та самовдосконалюватися. Слід визнати, що й у суспільстві на сьогодні часто немає єдиної думки щодо умовного переліку та більш-менш узгодженого змісту тих цінностей, які мають об’єднувати суспільство, у зв’язку з чим повсякчас трапляються випадки перекручування та маніпуляції категоріями патріотизму, гідності, верховенства права чи свободи.

Такий підхід дає не лише розуміння причин багатьох проблем сучасного українського суспільства, але й заохочує до усвідомлення підвалин, що тільки формуються, того суспільства, яке ми створимо завтра та післязавтра. Недостатність в межах країни уваги до ціннісного складника як основи розбудови освіти та держави є подібною будинку без фундаменту. Навіть найменша стихія здатна спричинити тріщину або знести йому дощенту. 2 3 Тож цінності в освіті мають бути не просто добіркою хороших та гідних правил життєдіяльності у суспільстві, а наочним набором внутрішніх щоденних принципів, які допоможуть у дорослому житті не лише обрати професію, знайти своє покликання, але й реалізувати свій творчий потенціал, стати гідним громадянином, сім’янином тощо. Важливо, щоб кожен учасник освітнього процесу, і здобувач освіти зокрема, усвідомлював, що цінності – це не є щось апріорі правильне, якась божественна складова, красива на папері, проте неприкладна у житті. Математично цінність виміряти неможливо, адже принципи, якими послуговується людина при прийнятті рішень у повсякденному житті, спонукають її до певної суспільно корисної або суспільно шкідливої поведінки, визначають її долю. Часто людина практикує цінність не тим, що вчиняє щось, а тим, що утримується від певної недоброї поведінки. Сторонній людині це може бути непомітно, адже певний вчинок не підлягає достеменній калькуляції, проте його значення для самої людини та суспільства буває неможливо переоцінити. Тож задля гармонійного розвитку учня вкрай необхідно, щоб партнерські взаємини між усіма учасниками освітнього процесу були спрямовані на відкрите та щире спілкування, сповнене утвердження морально-етичних (гідність, рівність, справедливість, толерантність та культурне різноманіття, турбота, чесність, довіра), соціально-правових (верховенство права, нетерпимість до корупції та фаворитизму, патріотизм, екологічно-етична цінність, соціальна відповідальність) та особистісно зорієнтованих цінностей (самореалізація, лідерство, свобода).

Гідність. Характеристика цінності в освітньому процесі. Базовий елемент самосвідомості людини, усвідомлення своєї неповторності, необхідності цінувати себе, а також аналізувати себе з боку. Гідність не може бути успадкованою чи вродженою рисою характеру, вона є цінністю, яка напрацьовується та формується, зокрема й через певні суперечливі ситуації, коли зачіпаються моральні підвалини особистості. 2. Утвердження з мотивів неповторності кожної людини поваги до її особистості через взаємодію та спілкування. Ключова ідея розуміння гідності полягає у тому, що людина самим фактом свого народження заслуговує на те, аби суспільство визнавало її індивідуальність та її переконання, що, натомість, зобов’язує її з повагою ставитися до законних інтересів інших та суспільства загалом.

Рівність. Характеристика цінності в освітньому процесі. Необхідність забезпечити незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак: Характеристика цінності в освітньому процесі. Рівність можливостей та у доступі до можливостей. Всі люди мають однакові, зокрема й гарантовані державою право на освіту, вихідні можливості для реалізації себе. Якщо ж можливості не є рівними, то це створює умови для загального незадоволення і провокує втрату іншої цінності – суспільної довіри. Рівність покликана виховати у молодого покоління неухильну практику поважати права та можливості, які гарантовані не лише їм.

Справедливість. Характеристика цінності в освітньому процесі. Основоположний принцип і умова злагодженого суспільного життя. Великою проблемою побудови добробуту в країні є питання несправедливості, з якою стикаються на різних рівнях батьки та вчителі як громадяни. Прикро, але часто це здатне зламати особистість чи принаймні серйозно вплинути на її світосприйняття. Саме тому утвердження цієї чесноти вкрай важливе для виховання в дитині шукача правди та бажання створити справедливим своє оточення, місто, країну. Важливо, щоб учасники освітнього процесу не лише при оцінюванні результатів навчання, але навіть у повсякденному житті бачили у дорослих учасників освітнього процесу прагнення до збалансованого та мирного суспільства. 2. Взаємозв’язок між тим, на що спрямовуються зусилля особи, та отриманим результатом.

Толерантність та культурне різноманіття. Характеристика цінності в освітньому процесі. Усвідомлення неповторності кожної людини, її безумовної унікальності, яка має бути прийнята іншими задля створення сприятливих умов для розвитку особистості та суспільства загального добробуту. Заперечення стереотипного сприйняття інших, уміння і бажання прийняти людину, відмова від догматизму, від абсолютизації істини; 3. Розуміння необхідності шанобливого ставлення до інших людей, зокрема представників інших етнічних, національних, релігійних, расових груп, соціальних верств населення, а також їхніх поглядів, особливостей та звичаїв; 4. Створення можливостей для утвердження та розвитку надбань різних культур, підвищення мультикультурної освіченості учасників освітнього процесу.

Турбота. Характеристика цінності в освітньому процесі. Турбота як умова виживання передбачає потребу людини розвивати у собі щире бажання допомогти іншому, попіклуватись про нього з прагненням одного дня побудувати турботливе суспільство. Турбота має бути діяльнісною, вона передбачає уміння не лише співчувати, але й співпереживати людині, тобто активними діями або принаймні активним слуханням включатися у життя людини. 3. Учасники освітнього процесу, які практикують цінність турботи, хоча й очікують взаємності, проте допомагають іншим не з цієї причини.

Чесність. Характеристика цінності в освітньому процесі. Чесність слугує орієнтиром правди, утверджує прагнення вибудовувати відкриті стосунки з іншими, без лицемірства чи бажання приховати суттєве, виглядати краще в очах інших. Чесність є умовою створення атмосфери довіри як соціального капіталу, необхідного для успішного формування діалогу між громадянами та державою. Академічна доброчесність як сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень. Чесність - мірило здорового мікроклімату шкільного середовища.

Довіра. Характеристика цінності в освітньому процесі. Умова добробуту сім’ї та народу, без якої неможливо сформувати суспільство, що процвітає, примножуючи загальне благо. Безумовна відкритість у ставленні однієї людини до іншої, що свідчить про бажання спілкуватися без «подвійного дна», з наданням людині права на помилки. Бажання вибудовувати відкриті приязні стосунки з самого початку, не намагаючись перевірити людину чи домогтися від людини «доказів» її надійності; нічим не підтверджена щирість у відношенні до іншої людини є більш важливим, ніж необґрунтована підозра щодо неї. Формування довірчих стосунків між учасниками освітнього процесу є цінним само по собі, адже, незважаючи на природний ризик розчаруватися у певній людині, атмосфера довіри гарантує учасникам освітнього процесу неодмінний внутрішній розвиток, без якого будувати у майбутньому відкриті стосунки з іншими людьми є немислимим.

Верховенство права. Характеристика цінності в освітньому процесі. Верховенство права як цінність освітнього процесу (а не лише як фундаментальний юридичний принцип) передбачає, що і нинішнє, і завтрашнє покоління має утверджувати у повсякденному житті культуру служіння замість культури панування.

Нетерпимість до корупції та фаворитизму. Характеристика цінності в освітньому процесі. Усвідомлення з боку учасників освітнього процесу неприйнятності ідеї надання чи одержання незаконних переваг чи обмежень в обмін на неправомірну вигоду матеріального чи нематеріального характеру (оцінка, відзнака, майно, переваги, пільги; телефонне право; непотизм та фаворитизм тощо) як ганебної культурної традиції. Відмова від спроб незаконного та з бажанням приховати від інших впливу на інших осіб, зокрема учасників освітнього процесу (в т.ч. з використанням подарунків, «телефонного права») у повсякденному житті.

Патріотизм. Характеристика цінності в освітньому процесі. Вдячність та відданість своєму народові - почуття особливої емпатії до людей та суспільства, в якому людина народилася, виросла й де попри можливі труднощі відбувається фізичний, інтелектуальний та духовний розвиток особистості. Дотримання законів та суспільно корисних правил життєдіяльності - усвідомлення необхідності знати та дотримуватися норм моралі й норм чинного законодавства; свідоме уникнення зневажливого ставлення до закону, протидія правовому нігілізму в собі та інших людях. Відчуття гордості за надбання національної культури, мови.

Екологічна цінність. Характеристика цінності в освітньому процесі. Бажання особи забезпечити рівновагу у взаєминах «людина-природа» через врахування знань та навичок про охорону довкілля у прийнятті певних рішень або повсякденній діяльності. Через контакт з природою дитина вчиться коректно сприймати себе, ототожнювати себе з довколишнім світом, а не відділятися від нього. Людина починає відмовлятися від уседозволеності у своїй поведінці, вчиться аналізувати свої вчинки і, як наслідок, формує в собі культуру поводження з оточенням у широкому розумінні цього слова. Усвідомлення необхідності співставляти свої рішення та вчинки із вірогідністю створення загроз для довкілля, робити свій вибір на користь природи як вищої цінності для суспільства та умови безпечного майбутнього.

Соціальна відповідальність. Характеристика цінності в освітньому процесі. Дотримання особою вимог обґрунтованих соціальних норм, що вважаються загально виправданими та сприяють ефективній взаємодії членів суспільства й забезпеченню його сталого розвитку. Взяття особою на себе додаткового важливого обов'язку особистого чи майнового характеру перед суспільством/ громадою/колективом та готовності у разі його порушення мати певні збитки або шкоду своїм майновим чи немайновим інтересам.

Лідерство та самореалізація. Характеристика цінності в освітньому процесі. Усвідомлення особою необхідності постійного розвитку протягом усього життя, реалізації творчої іскри, набуття навичок комунікації, роботи в команді, емоційного інтелекту тощо. Прагнення критично мислити, обґрунтовано ставити під сумнів усталені погляди, шукати та помічати зв’язки між вчинками людей та суспільними явищами, будувати логічні судження. Прийняття людиною особистої відповідальності за своє життя. Лідер сам веде своє життя. Лідер є вольовою особистістю, яка вірить у себе, вірить в інших і в закономірності. Його воля стає проти пристосуванства, проте не бунтівна, а зважена та критично осмислена. 5. Через розуміння того, що наша поведінка тією чи іншою мірою здатна впливати на світогляд та поведінку інших, лідеру притаманне внутрішнє спонукання своїм прикладом показувати іншим людям необхідність віри у себе, у власний життєвий шлях.

Свобода. Характеристика цінності в освітньому процесі. Право кожної людини на самореалізацію своїх бажань, намірів, ідей – право на те, щоб інші не створювали перешкоди для розвитку особистості. Свобода передбачає волю людини як рушійний фактор її професійної та життєвої траєкторії. Саме людина з її прагненнями та ідеалами, недосконалостями та помилками має фундаментальне право робити у своєму житті як стратегічний, так і повсякденний вибір, що є необхідною умовою самореалізації людини та її творчого пробудження. Особа усвідомлює велику відповідальність перед суспільством за виявлення своєї свободи, за своє самовираження.